Шумськ

Перша письмова згадка про Шумськ міститься в Іпатіївському літописі під 1149 роком. На той час він був найбільшим містом південної Погорини, центром волості. У 1199 році став волосним центром Галицько-Волинської держави. -31 травня 1223 р. в битві на Калці з монголо-татарами загинув Шумський князь Святослав Інґваревич -1233 р. під Шумськом було розбито угорське військо. Перед битвою князь Данило Романович молився в міському храмі св. Симеона. -1259 р. в Шумську провів мирні переговори з темником Бурундаєм Волинський князь Василько Романович. -1366 р. за угодою між Литвою і Польщею Шумськ відходить до Литви. Князем у Шумську став Любарт. Приблизно тоді ж центр міста переміщається з урочища Соснина в район сучасного Майдану Незалежності. Місто було оточене валами, до яких з півночі та сходу прилягав великий став. Річку Вілію перетинав міст та гребля, нижче якої були два водяні млини. Населення займалося рільництвом, скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами. 1513 р. великий князь литовський Сигізмунд I Старий видав грамоту на володіння Шумськом старості Крем’янецького замку, українському бояринові Івану Богушу. Після його смерті в 1527 р. сини і внуки поділили місто на дві частини — Шумськ із замком та Пігаси, розміщені на лівому березі Вілії. 1580 р. Пігаси виділилися в самостійний населений пункт під назвою Рохманів. Близько 70 років точилася боротьба спадкоємців, внаслідок чого Шумськ далі занепадав і перетворився на невелике містечко. Після Люблінської унії 1569 р. Шумськ потрапив до складу Речі Посполитої. У XVII ст. він перейшов до волинського хорунжого (потім — белзького каштеляна) Данила Єло-Малинського. У липні 1625 р. Кременецький земський суд розглядав позов черкаському старості князю Костянтину Корибуту Вишневецькому та його помічникам за збройний напад та розорення маєтку Данила Єло-Малинського в Шумську. Власник містечка разом з дружиною — Гальшкою з Велигорів — заснував василіянський унійний монастир при церкві Св. Трійці. За сприяння дідичів було збудоване дерев’яне приміщення монастиря, який, за відомостями польських дослідників, був спалений під час Хмельниччини 1648 р. У 1676 р. монастир перейшов до францисканців. В 1752 р. дідичі-брати Станіслав та Олександр Єло-Малинські продали містечко та «Шумський ключ» князю Михайлу Казимиру «Рибоньці» Радзивіллу. На 1868 р. у Шумську працювали цегельний, пивоварний, 3 шкіряні заводи, 2 невеликі ткацькі фабрики, де виготовляли полотно. Найбільшим підприємством був винокурний завод. Населення обслуговувала лікарня, відкрита 1874 року, де працювали лікар і акушер. Була аптека. Після 1-ї світової війни (1919) Шумськ захопили польські війська. Шумщина була осередком великого протипольського повстання у жовтні 1919 р. У 1921 р. в місті працювали лише два приватні водяні млини. Більшість населення займалася сільським господарством.