Білокриницький палац

У середині XIX століття нащадок Чосновського споруджує на замкових руїнах новий палац в англо-готичному стилі. Через велику вартість споруди, Чосновський збанкрутував, а в 1866 році садибу й прилеглі землі, близько 4500 десятин, купує на аукціоні граф Олександр Воронін, родом з Курської губернії, за 27000 рублів. Воронін вирішує заснувати господарство у приміщенні палацу, чим покращує економічну ситуацію Білокриниці. Граф помирає в 1890 році й згідно зі своїм заповітом похований на подвір’ї палацу. Також Воронін заповідає маєток та 180 тис. рублів скарбниці, але за умови відкриття в палаці сільськогосподарського навчального закладу для селянських дітей. У 1892 році в палаці графа відкривається Білокриницька трирічна рільнича школа. Опісля смерті Вороніна споруда не змінювалась.

Історія

Біла Криниця згадується вже в грамоті великого князя Свидригайла 1438 року; назва походить від покладів білої крейди, з яких б’ють джерела. У XVI ст. селом володіли Білокриницькі та князі Збаразькі, які звели тут замок; до 1600 року його зруйнували татари. Потім Білокриниця перейшла до князів Вишневецьких, які перенесли сюди свою резиденцію. 1705 року в білокриницькому замку-палаці гостював гетьман Іван Мазепа.

Від 1725 року маєток належав Радзивіллам, далі Чосновським, а згодом Олександрові Вороніну. Під час великої пожежі 1806 року палац згорів разом із мистецькими пам’ятками, книжками й архівом; готичний палац частково відновили Чосновські й Воронін. За заповітом Вороніна 1890 року тут заснували рільничу й ремісничу школи.

Джерела

• О. Цинкаловський, «Стара Волинь і Волинське Полісся», стаття «Біла Криниця».